Crocidura canariensis

Crocidura canariensis
Охоронний статус
Під загрозою зникнення  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Комахоїдні (Eulipotyphla)
Родина:	Мідицеві (Soricidae)
Рід:	Білозубка (Crocidura)
Вид:	C. canariensis
Біноміальна назва
Crocidura canariensis Hutterer, Lopez-Jurado & Vogel, 1987

Білозубка канарська (Crocidura canariensis) — дрібний ссавець, вид роду білозубка (Crocidura) родини мідицеві (Soricidae) ряду мідицеподібні (Soriciformes).

Генетичні дослідження припускають, що Crocidura canariensis і Crocidura sicula розійшлися близько п'яти мільйонів років тому (Vogel et al. 2003).

Це ендемік східних Канарських островів, де він є єдиним місцевим наземним хижаком. Основним місцем проживання є безплідні лавові поля, і, здається, вид адаптований до жарких і сухих умов цих рівнин. Вони також іноді зустрічається в садах і занедбаних орних землях, прилеглих до лавових полів, а також у скельних і піщаних ярах з камінням і рослинністю.

Харчується в основному комахами і равликами, але раціон різниться у різних груп населення. На о. Монтанья-Клара основним джерелом їжі є Gallotia atlantica, невелика ящірка вагою менше семи грамів. Що незвично для ссавців, Crocidura canariensis використовує отруту для знерухомлення видобутку. Коли Crocidura canariensis ​​зустрічає цю атлантичну ящірку, вона швидко атакує, стрибаючи на шию і роблячи укус. Укус поставляє нейротоксичну отрута, яка дуже швидко знерухомлює ящірку, і паралізує на 24 години або довше. Crocidura canariensis здатна спожити всю ящірку разом з ногами і нутрощами, менш ніж за годину. Однак, якщо вона недавно їла, білозубка канарська віднесе свою здобич і сховає серед скель, щоб повернутися пізніше. Це є важливою стратегією в складних умовах з ненадійними ресурсами. Білозубка канарська дуже потайливі й проводить велику частину дня під камінням, в порожнині. Білозубка канарська на диво дуже тиха, майже без вокалізації.

На відміну від інших ссавців того ж розміру, білозубка канарська має невеликі приплоди, як правило, близько 1—3 дитинчат. Вагітність триває, як правило, близько 32 днів. Молодь народжуються голою і сліпою і важить приблизно один грам. Після 11 до 12 днів, молодий може ходити, і вона буде продовжувати смоктати молоко до близько 23 днів. Одна захоплена білозубка канарська жила протягом п'яти років у полоні.

Голова і тулуб довжиною від 5,4 до 7,4 см, довжина хвоста від 3,1 до 4,8 см, вага від 6 до 9,5 грама. Хутро переважно шоколадно-коричневого кольору. ​​Має великі вуха і довгий хвіст, вкритий білуватими волосками. Вуха і ноги здаються яскравішими, ніж інші частини тіла, так як вони також вкриті тонкими білими волосками. Каріотип (2n) = 36.

Цей вид має дуже обмежене поширення. Стрімка урбанізація і розвиток інфраструктури всередині й навколо ареалу призведе до втрати і фрагментації пригожого середовище проживання, висихання може також бути проблемою. Введена домашня кішка також є деякою загрозою. Знаходиться в Додатку II Бернської конвенції, а також охороняються відповідно до іспанських законів. Знаходиться в межах ряду національних парків на о. Фуертевентура.

• Hutterer, R. 2008. Crocidura canariensis [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• http://www.arkive.org/
• Molina, O. (2008) Crocidura canariensis Hutterer, López Jurado In: Palomo, L.J., Gisbert, J. and Blanco, J.C. (Hrsg.) Atlas y Libro Rojo de los Mamíferos Terrestres de España. Dirección General para la Biodiversidad

Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.