Lockheed Hudson
Lockheed Hudson | |
---|---|
Lockheed Hudson | |
Призначення: | легкий бомбардувальник/літак-розвідник далекої дії |
Перший політ: | 10 грудня 1938 |
Прийнятий на озброєння: | 1939 |
Знятий з озброєння: | 1965 |
Період використання: | 1941—1945 |
Розробник: | Lockheed Corporation |
Виробник: | Локхід (Бербанк, Каліфорнія) |
Всього збудовано: | 2 941 |
Конструктор: | Кларенс Джонсон |
Екіпаж: | 6 осіб |
Максимальна швидкість (МШ): | 397 км/год |
Дальність польоту: | 3 150 км |
Бойова стеля: | 7 470 м |
Швидкопідйомність: | 6,2 м/с |
Довжина: | 13,51 м |
Висота: | 3,62 м |
Розмах крила: | 19,96 м |
Площа крила: | 51,5 м² |
Споряджений: | 7 930 кг |
Двигуни: | 2 × 9-циліндрових радіальних двигуни Wright R-1820 Cyclone |
Тяга (потужність): | 1 100 к.с. (820 кВт) кожний |
Підвісне озброєння: | 340 кг авіаційних або глибинних бомб |
Кулеметне озброєння: | 2 × .303-дюймових (7,7-мм) авіаційні кулемети Browning М1919 в дорсальній установці 2 × .303-дюймових кулемети Browning М1919 в носовій частині |
Lockheed Hudson у Вікісховищі |
Локхід Хадсон (англ. Lockheed Hudson), також A-28/A-29/AT-18 — американський військовий літак далекої дії, як використовувався переважно як легкий бомбардувальник або як літак-розвідник. Літак був спроектований та побудований відомою американською авіабудівною компанією Lockheed Corporation перед початком Другої світової війни на замовлення Великої Британії. Використовувався ВПС деяких країн, у першу чергу Великої Британії і країн Британської співдружності. Літак пройшов крізь усю світову війну і іноді виконував функції військово-транспортного та навчального літака, а також залучався для закидання агентів західних союзників на територію окупованої Франції. Канадські ПС широко застосовували надійний літак у боротьби з німецькими підводними човнами.
Історія створення
В кінці 1937 року компанія Lockheed активно шукала покупців для свого нового літака L14[en]. При цьому пропонувались як цивільні, так і воєнні варіанти. В цей ж час британське міністерство авіації шукало можливі морські патрульні літаки. Тому вже 28 червня 1938 року був підписаний контракт на виготовлення 250 літаків в бомбардувальному варіанті. Відмінність від цивільного лайнера в першу чергу полягала в встановленні озброєння — сучасної турелі «Болтон-Пол» з двома 7,62-мм кулеметами зверху ззаду фюзеляжу, двох кулеметів в носі і опціонально одного кулемета в нижній установці. Бомбове навантаження не мало бути великим і складало тільки 762 кг. Також було засклено носову частину для роботи штурмана.
Перша серійна машина піднялась в повітря 10 грудня 1938 року, а загалом до квітня 1943 року було виготовлено 2940 літаків.[1]
Основні модифікації
- Hudson Mk.I — оснащувався 9-и циліндровими двигунами Wright R-1820-G102 потужністю 1100 к.с. (351 екз.)
- Hudson Mk.II — посилений фюзеляж і замінено повітряні гвинти. (20 екз.)
- Hudson Mk.III — оснащувався двигунами Wright R-1820-G205A потужністю 1100 к.с. (428 екз.)
- Hudson Mk.III LR — Mk.III з додатковими паливними баками.
- Hudson Mk.IV — оснащувався 14-и циліндровими двигунами Pratt & Whitney R-1830-S1H1-G потужністю 1200 к.с. (130 екз.)
- Hudson Mk.V — оснащувався Pratt & Whitney R-1830-S3C4-G потужністю 1200 к.с. (796 екз.)
- Hudson Mk.VI — оснащувався двигунами Pratt & Whitney R-1830-67 потужністю 1200 к.с. (448 екз.)
- A-28 — модифікація для ВПС армії США з двигунами Pratt & Whitney R-1830-45 потужністю 1050 к.с. (444 екз.)
- A-28A (Hudson Mk.IVA) — A-28 які постачались по ленд-лізу.
- A-29 — модифікація для ВПС армії США з двигунами Wright R-1820-87 потужністю 1200 к.с. (444 екз.)
- A-29A (Hudson Mk.IIIA) — A-29 які постачались по ленд-лізу.
- PBO-1 — A-29 на службі ВМС США.
- AT-18 і AT-18A — навчальні модифікації для ВПС США (300 екз.)
Бойове застосування
Як і було заплановано «Хадсони» Королівських ВПС Великої Британії в основному використовувались для морського патрулювання, і спочатку надходили в ескадрильї Берегового командування. Окрім власне патрулювання, в квітні-червні 1940 року вони використовувались і як бомбардувальники проти норвезьких портів. 12-13 лютого 1942 року «Хадсони» берегового командування полювали за німецькими кишеньковими лінкорами «Шарнхорст» і «Гнейзенау», які прямували в північне море, але ця операція не принесла результатів. Проте за всю війну «Хадсони» змогли потопити 26 німецьких підводних човнів, а один навіть змусили здатись.
Частина «Хадсонів» також попала в користування Бомбардувального командування, і використовувались для бомбардувань цілей в континентальній Європі, наприклад в нічному нальоті на Бремен 25 червня 1942 року взяли участь цілих три ескадрильї «Хадсонів» (35 літаків). Проте це була вимушена міра, і після надходження на озброєння достатньої кількості чотиримоторних бомбардувальників, «Хадсони» до нальотів не залучались.
Станом на 7 грудня 1941 року в ВПС Австралії в строю було 77 «Хадсонів», які вступили в бій вже наступного дня: 6 «Хадсонів» 1-ї ескадрильї завдали удару по японських десантних суднах в Малаї, потопивши один транспорт і декілька барж. Тут «Хадсони» теж здебільшого використовувались для патрулювань навколо Австралії і Нової Гвінеї. 32-а ескадрилья базована на Новій Гвінеї також постійно залучалась до розвідувальних польотів і бомбардування японських позицій.
В ВПС Нової Зеландії до 7 грудня було створено три ескадрильї «Хадсонів», а до літа 1942 року — ще дві. Новозеландські «Хадсони» діяли проти японських кораблів з Нової Каледонії і Гуадалканалу, але через високі втрати від винищувачів вже в жовтні 1943 року їх почали заміняти на Lockheed Ventura.
У США «Хадсони» теж використовувались як протичовнові, і змогли потопити одну німецьку субмарину.[1]
Тактико-технічні характеристики
Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[2]
Технічні характеристики
Mk.I | Mk.II | Mk.IIIA | Mk.IVA | Mk.VI | ||
---|---|---|---|---|---|---|
Довжина | 13,5 м | |||||
Висота | 3,38 м | |||||
Розмах крил | 19,99 м | |||||
Площа крил | 51,19 м² | |||||
Маса | пустого | 5280 кг | 5691 кг | 5822 кг | 5816 кг | 5990 кг |
спорядженого | 7945 кг | 8400 кг | 9307 кг | 8400 кг | 8400 кг | |
Двигуни | 2 × Wright R-1820-G102A | 2 × Wright R-1820-G205A | 2 × Wright R-1820-87 | 2 × Pratt & Whitney R-1830-45 | 2 × Pratt & Whitney R-1830-67 | |
Потужність | 2 × 1100 к.с. | 2 × 1200 к.с. | 2 × 1200 к.с. | 2 × 1050 к.с. | 2 × 1200 к.с. | |
Максимальна швидкість | 396 км/год | 410 км/год | 407 км/год | 418 км/год | 420 км/год | |
Дальність польоту | 2735 км | 3475 км | 4505 км | 2895 км | 3475 км | |
Бойова стеля | 7625 м | 7470 м | 8080 м | 7930 м | 8235 м |
Озброєння
- Стрілецьке
- 2 × 7,7-мм курсові кулемети Browning М1919
- 2 × 7,7-мм кулемети Browning М1919 у верхній турелі
- 1 × 7,7-мм кулемет Browning М1919 у нижній люковій установці
- Бомбове
- нормальне — 340 кг (3 × 113 кг бомби)
- максимальне — 762 кг
Див. також
- Авіація далекої дії
- Grumman F4F Wildcat
- Stinson L-1 Vigilant
- Gloster Gladiator
- Fairey Swordfish
- Lockheed Model 14 Super Electra
Джерела
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
Література
- Douglas, W.A.B.The Creation of a National Air Force. Toronto: University of Toronto Press, 1986.
- Francillon, René. Lockheed Aircraft since 1913. London: Putnam, 1987. ISBN 0-85177-805-4
- Swanborough, Gordon, and Peter M. Bowers. United States Navy Aircraft since 1911. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press, 1976. ISBN 0-87021-792-5.
- Vincent, David. The RAAF Hudson Story: Book One Highbury, South Australia: David Vincent, 1999 ISBN 0-9596052-2-3
Посилання
- RNZAF Museum Hudson page
- Temora Aviation Museum Hudson page [Архівовано 16 червня 2008 у Wayback Machine.]
- ADASTRA Aerial Surveys Hudson page
Примітки
- ↑ а б Харук, 2012, с. 276-278.
- ↑ Харук, 2012, с. 276.
- п
- о
- р
номерами
Базові номери моделей | L-1 · L-2 · L-3 · L-4 · L-5 · L-7 · L-8 · L-9 · L-10 · L-11 · L-012 · (L-013 не присвоювався) · L-014 · L-015 · L-016 · L-017 · L-018 · L-019 · L-020 · L-021 · L-022 · L-023 · L-024 · (L-025 не присвоювався) · L-026 · L-027 · (L-028 не присвоювався) · L-029 · L-030 · L-031 · L-032 · L-033 · L-034 · L-035 · (L-036 не присвоювався) · L-037 · (L-038 та L-039 не присвоювалися) · L-040 · L-041 · L-042 · L-044 · L-045 · L-049 · L-050 · L-051 · L-052 · L-060 · L-061 · L-062 · L-075 · L-080 · L-081 · L-082 · L-083 · L-084 · L-085 · L-086 · L-087 · L-088 · L-089 · L-090 · L-091 · L-092 · L-093 · L-094 · L-092 · L-099 · L-100 · L-133 · L-193 · L-245 · L-246 · L-300 · L-301 · L-329 · L-351 · L-382 · L-500 · L-645 |
---|---|
Тимчасові позначення Lockheed-California |
Пасажирські та цивільні транспортні літаки | |
---|---|
Військово-транспортні | Y1C-12 · Y1C-17 · Y1C-23 · Y1C-25 · C-36 · C-37 · C-40 · C-56 · C-57 · C-59 · C-60 · C-63 · C-66 · C-69 · UC-85 · UC-101 · C-104 · C-111 · C-121 · C-130 / C-130J / HC-130 / LC-130 / MC-130 · C-139 · C-140 · C-141 · C-5 · JO · XRO · R2O · R3O · XR4O · R5O · R6O / R6V · R7O / R7V · R8V / GV / UV · TriStar |
Важкоозброєнні та бомбардувальники | |
Безпілотні літальні апарати | Q-5 · Q-12 / D-21 · MQM-105 · RQ-3 · RQ-170 |
Винищувачі | |
Ударні | |
Гелікоптери | |
Патрульні | |
Тренувальні | AT-18 · T-33 · T-40 · TO / TV · T2V / T-1 |
Експериментальні |
Air Express · Aquila · Altair · Aurora · Big Dipper · Chain Lightning · Cheyenne · Constellation · Constitution · Electra (Model 10) · Electra (Model 88) · Electra Junior · Excalibur · Explorer · Galaxy · Hercules · Hudson · Hummingbird · JetStar · Kestrel · Kingfisher · Lightning · Lightning II · Little Dipper · Lodestar · Neptune · Orion (Model 9) · Orion (Model 85) · Raptor · Saturn · SeaStar · Sentinel · Shooting Star · Sirius · Starfighter · Starfire · Starlifter · Super Electra · Tristar · Vega · Ventura · Viking · Warning Star
США Авіація Друга світова війна Війна |